Артему Дудушку 12 років, він із Донецької області. З перших хвилин знайомства з ним стає зрозуміло - це хлопець із вираженим лідерським характером: уважний, комунікабельний, відкритий до людей і завжди готовий підтримати інших, навіть коли самому непросто.Зараз Артем проходить лікування в Києві через саркому Юінга. У лікарні він перебуває разом із бабусею, яка весь цей час поруч і є для нього великою опорою. Мама Артема знаходиться вдома з маленькою сестричкою, а тато служить у лавах Збройних сил України. Родина для нього - головне джерело сили, і він дуже цінує кожен зв’язок із ними.Більше за одужання Артем мріє повернутися додому - в Добропілля, яке зараз, на жаль, знаходиться зовсім близько до фронту. Він часто згадує своє місто, розповідає про вулиці, знайомі місця, прогулянки та звичайні щасливі моменти дитинства, які зараз особливо цінні.До хвороби Артем дуже любив ходити до школи, мав багато друзів і активно спілкувався з ними. Ці дружні зв’язки він зберіг і досі - підтримує спілкування, відчуває опору у своїй компанії та навіть під час лікування залишається частиною свого звичного кола спілкування.У лікарні Артем не любить залишатися в палаті - йому важливо бути серед людей, взаємодіяти, брати участь у всьому, що відбувається. Він часто підтримує новеньких дітей, допомагає їм адаптуватися, підбадьорює та створює навколо себе відчуття впевненості та спокою. Саме тут особливо проявляється його природне лідерство.Окреме місце в його житті займають машини комп’ютерні ігри. Завдяки своїй комунікабельності Артем має багато онлайн-друзів, які підтримують його під час лікування, спілкуються з ним і допомагають відволікатися від складних моментів.Його історія - про хлопця, який навіть у лікарняних стінах залишається лідером. Про дитину, яка тримається за дружбу, родину та мрію повернутися додому, і яка щодня доводить, що сила характеру може світитися навіть у найскладніші часи.